Я народилася третього квітня. А надворі було мінус п’ятдесят два! Можете собі уявити?
Ірина Білик (у дівоцтві — Кабин) — мисткиня, майстриня традиційних бісерних прикрас, освітянка. Народилася 3 квітня 1952 року в спеціальному поселенні Борзово (Пєя) Довгомостовського району Красноярського краю, Російська РФСР. Обоє батьків були членами руху опору у своїх республіках — батько в Україні, мати в Латвії. У Сибіру народилися брати Ірини — Роман та Василь, там перебувала її тітка Павлина. Великий вплив на її виховання мали татові товариші, які також і після повернення з Сибіру, підтримували зв’язок з сім’єю — Пьотр Буянцев та Олександр Гринько. Після школи навчалася на фізичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, проте не змогла вступити на аспірантуру через своє минуле. Працювала в освітній сфері. Після здобуття Україною незалежності стала директоркою Центру дитячої та юнацької творчості в одному з львівських районів. Захоплення бісероплетінням надихнуло Ірину Білик на те, щоб реконструювати традиційну українську жіночу біжутерію. З 2000 року вона ділиться досвідом зі своїми учнями в гуртку бісероплетіння «Намистинка». Діє в громадській сфері — почесна членкиня Союзу Українок.