І мене то так вразило [перегляд фільму Exodus 1947], бо виявилося, що я… Я в основному мав претензії до англійців. Та як? Та ви ж були союзниками, ви воювали з Німеччиною? І як ви так могли зробити по відношенні до євреїв? І так дальше. Мене то настільки зацікавило, що я вирішив трошки почитати на ту тему. Почав я читати різні книжки, ну а про євреїв я взагалі нічого не знав. Хто такі євреї? Які в них звичаї? Релігія? І так далі. Я почав шукати, книжки де можна почитати, але про євреїв в радянських людей було тільки шість томів Шолом-Алейхема. А Шолом-Алейхем описував в основному життя таких артистів єврейських; коротше, з Шолом-Алейхема мало що можна зрозуміти як євреї жили, займалися і так далі. Почав в бібліотеках шукати інші книжки. Немає ніде нічого. Тут мені сказали, що є товариство таке єврейське, воно має свою бібліотеку, а вона тоді знаходилась на вулиці Вугільній, там синагога є, вона називається Якуб Глянцер Шуль. Пішов туди, там сидить Оля Фадеєва, вона тепер завідуюча бібліотекою, хоча тепер вже та організація переїхала на [вулицю] Котляревського, 30. Прийшов до неї. «А вы еврей?» Я кажу: «Ну, мама была еврейкой, вот мене сильно цікавить ото питання єврейське, кажуть, що у вас є книжки». — «Да, у нас є книжки, всі книжки виключно на єврейську тематику, у нас Пушкіна нема, Лермонтова нема, от єврейських авторів багато книжок є». Я кажу: «Ну то дайте мені якусь книжку, почитати». — «Не, вы знаете, если б вы были еврей, а вы еврей?». — «Єврей». — «Нет, а документы у вас есть, что вы еврей? Свидетельство о рождении». Я кажу: «Нє». — «Мы не можем вас записать в библиотеку и дать вам книжки». Ну, але я знайшов свої ходи. Я знайшов свою родичку Ганю Вуйцик, от. Значить, в моєї бабки Павліни був молодший брат, ще молодший від неї, звали його Якуб Луканич. Вони жили в Бродах в центрі, там, біля базару. У них були сусіди євреї, фамілія їхня була Ґройсс. Коли німці почали формувати, значить, колону євреїв з чемоданами для завантаження в поїзд, який їхав в Белжец, в концтабір, ну то не концтабір був, а табір смерті. То та їхня сусідка привела дівчинку, оту Ганю, Хану, до того брата моєї бабки, навіть не знаю, яким родичем він мені доводиться, але бабка моя рідна і брат її рідний. І та єврейка сказала: «Візьміть дитину, а ми коли вернемось, ми у вас її заберемо, вам віддячимо, всьо». Довго там не було часу розмовляти, вони дитину собі забрали, ті поїхали — і з кінцями. Вони ту дитину удочерили, вона закінчила московський інститут імені Плеханова, вона економіст. Ну виключно розумна жінка була, ну тому що єврейка. Потім вона у Львові тут влаштувалася на роботу, вийшла заміж тут за українця по фамілії Вуйцик, потім вона розшукала своїх двоюрідних сестер, які залишилися живі. Одна була в Ізраїлі, друга — в Америці. То та, що в Ізраїлі, їй сказала: «Нє-нє-нє, ти до нас не приїжджай, не зможемо тебе прийняти, ми бідні, такі бідні». А та, що з Америки, сама приїхала сюди. Коротше кажучи, виявилася в мене така родичка — Ганя. А я з нею так дуже не підтримував відносин, але час від часу десь так зустрічалися. І тут я звернувся до неї. Кажу: «Слухай, як мені в ту бібліотеку попасти?» Вона каже: «Я туди записана». Кажу: «Так мені та, що там сидить, не хоче книжку дати». — «Ну вона тобі і не дасть, давай з тобою зустрінемся». І ми з нею зустрілися, пішли разом в ту бібліотеку. Вона каже: «Що ти хочеш взяти?» А мені тоді порадили саму першу книжку, яку читати для знайомства з єврейським питанням, то мемуари Ґолди Меїр «My Life». Я кажу: «Хочу Ґолду Меїр взяти». Ганя каже Олі: «Записуйте на мою карточку Ґолду Меїр. Так, а що би мені взяти почитати?» — «Ну що? Я так думаю, що поруч з Ґолдою Меїр стоїть Бен-Ґуріон. Візьми собі про Бен-Ґуріона, а потім поміняємся». Ну і отак мене записали в ту бібліотеку, тобто Ганя взяла мені книжки.