«Мене переконувала наша начальниця: «Ходіть, там усе вирішено. Підпишете тільки документи – підете на волю». Я не пішла. Вперлася і до кінця відбула… Як я двадцять три роки відсиділа, то ще два відсиджу»
Дарія Гусяк (псевдо «Нуся») народилася 4 лютого 1924 р. у м. Трускавець Львівського воєводства (тепер Львівська область). До 1939 р. навчалась у початковій школі. В роки нацистської окупації здобувала освіту в торговельній гімназії м. Дрогобич, яку закінчила 1943 р. До приходу «других совітів» працювала помічником бухгалтера в Трускавці. 1941-1943 рр. активно співпрацювала з підпіллям ОУН.У 1947 р. уникнула арешту та перейшла на нелегальне становище. За завданням зв‘язкової головнокомандувача УПА Романа Шухевича (псевдо «Тарас Чупринка») Катерини Зарицької (псевдо «Монета») організувала хату-криївку в с. Грімне Комарнівського району Львівської області, де стала «легально» мешкати за фіктивними документами. Протягом трьох тижнів зими 1947 р. в хаті-криївці перебував провідник УПА «Чупринка». У 1948 р. Дарія Гусяк стала зв‘язковою Р. Шухевича. 2 березня 1950 р. була заарештована і протягом року утримувалась в тюрмі «на Лонцького» у м. Львові. Для продовження слідства була перевезена до тюрми м. Київ, де знаходилась також рік. Відповідно до рішення Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54-1 «а», 54-11 КК УРСР («зрада Батьківщини», «участь у контрреволюційній організації») до 25 років тюремного ув‘язнення, яке відбувала в тюрмах Верхньоуральська та Володимира. В 1969 р., на вимогу світової громадськості, тюремне ув‘язнення було замінене на перебування в таборах. Згодом відправлена до табору в Мордовії. Звільнена в березні 1975 р. Дозволу на повернення в Галичину не отримала. Поселилась у м. Волочиськ Хмельницької області у подруги з підпілля К. Зарицької. Працювала у кравецькій майстерні. З 1995 р. і дотепер мешкає у м. Львові. Дарія Гусяк є однією із засновниць Всеукраїнської Ліги українських жінок, членом Проводу Конгресу українських націоналістів, бере активну участь у громадському житті.