в 41-ім році вибухнула війна, тобто почали… почалася… не почалася, просто продовження війни. І от, розумієте, в цей… в ту пору, коли німці ввійшли до Львова, а то було 30 червня, 30 червня… ні, 30-го… скорше вони ввійшли до Львова, вони ввійшл… але шо тоді було для мене як малого… малої дитини цікаво, розумієте, коли вибухнула війна, розумієте, ну то та наша вулиця, яка йде туда на схід, ну то… була переповнена переселенців. Ну росіян було дуже багато у Львові. І вони всі втікали, розумієте, на схід. Там їх десь до… дуже багато… то то так… то йшло так, розумієте, десь ніч і день, ніч і день, розумієте… Але вони йшли, втікали від німців, вони втікали. І коли, розумієте, вже німці заволоділи Львовом, все одно, розумієте, ше десь були російські ті солдати. І вот, розумієте… а наш народ… наші сусіди, мої особливо, наші сусіди дуже, знаєте, цікавилися: о як то так, розумієте, німці прийшли і їх не витають. А українці були дуже лояльні до німецької влади, розумієте, в той час. І ми всі повиходили, розумієте, нас ото вся… всі сусіди, всі, всі… то чоловік 30, повиходили тутво на Вінкільна, ну на кут то як ви виходите на Личаків, витати німців. Німці на роверах, на… на машинах, на то… Вони стояли з лівої сторони, там під тою будевлею, а я з товаришем стояв з цієї сторони, з правої сторони, якщо виходити на вулицю. І раз, розумієте, стався сильніший вибух, розумієте. Оказується, шо на Пасєках, то було колись гасмаре, то було той, сміттєзвалище на… на Пасіках, знаєте, там? Там зашпортався, розумієте, російський танк, розумієте. І він хотів сі прорвати. То вже було… то вже було 30-го… цього… 30-го червня. Якраз Степан Бандера, розумієте, в це… в центрі виступав, розумієте, там… Україну проголошував. Але в тому всьому справа… І той танк хотів прорватися, він без знаків був, знаків не було на ньому, він виїхав з Пасєк на… на Личаків…
Г. З. А де ті Пасєки?
Б. В. Пасєки о де трАмвай закручує.
Г. З. Угу.
Б. В. От з того….
Г. З. Кінець двійки, та?
Б. В. Двійка, та. І він, розумієте, виїхав звітам, з тих Пасєк цілих, і помчавсі направо, хотів… на Винники… хотів, хотів прорватися, розумієте. Їх там було четверо. І були самі жиди, розумієте. Бо я зараз розкажу, чому. І коли, розумієте, він доїхав… отут була «Юність», тутво такий… не майстерня така, цех такий, «Юність», трикотаж так дальше там виробляли. Доїхав до тої «Юності», побачив через віконечко своє, шо там дуже люди стоять з букетами, і прямою наводкою, розумієте, бахнув і так сказати… в людей. І відразу погибло, розумієте, так: мій брат Євген, швагро, сусід оден, другий, Кальму… Кальмуків, так, Бліхард… ну короче шестеро чоловік… шестеро чоловік. Шваґер мій, шваґер, баси… брат, короче шестеро людей загибло.